?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry


12 травня у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відбудеться відкриття виставки «Коштовні сторінки історії Поділля».

Найдавніше в Україні трипільське поселення


До недавнього часу ми значно менше знали про розвиток ювелірного ремесла ранньосередньовічних слов'ян, хоч самі ювелірні вироби, а також поодинокі ювелірні форми для виготовлення прикрас були відомі серед східнослов'янських старожитностей. І ось в літній сезон 1990 року археологічна експедиція Кам'янець-Подільського педінституту під керівництвом проф. Винокура І.С. відкрила унікальну пам'ятку східнослов'янських ювелірів на селищі кінця V-VIII ст. поблизу села Бернашівка Могилів-Подільського району Вінницької області на лівому березі Дністра.
Це відкриття XX століття для слов'яно-руської археології. Надзвичайна цінність відкритої пам'ятки полягає в тому, що вперше у європейській археології вдалося зафіксувати спеціальне приміщення майстерні-напівземлянки дерево-каркасної стовпової конструкції, в якій під руїнами глиняної обмазки стін (приміщення загинуло в пожежі) „in situ" виявлено 64 кам'яні ливарні форми ювеліра виготовлені з місцевого дністровського мергеля. Разом з ливарними формами біля печі-кам'янки знайдено і керамічний тигель-ллячку. Отже, йдеться про виробничий ювелірний комплекс. Серед кам'яних ливарних форм виявлено першу в Європі форму для виливання пальчастих фібул.
Прикраси ці ввійшли в європейську моду в середині І тис. н.е. Серед науковців тривалий час дебатувалося питання - де була батьківщина пальчастих фібул і який народ вперше застосував їх? Відкриття Бернашівського комплексу значною мірою сприяє вирішенню цього складного питання.
До ливарної форми для пальчастих фібул примикають 63 інші форми, в яких могли виготовлятися більше ста самих різноманітних прикрас. Це різного виду нашивки (лунниці, прямокутні і підквадратні з хрестоподібними солярними знаками), різні підвіски (ромбовидні, трикутні та відеркоподібні), а також накладки для паска, військової портупеї, кінської упряжі тощо.
Уламки керамічного посуду, виявлені у приміщенні майстерні, датуються кінцем V - першою половиною VI ст. Неподалік від приміщення ювелірної майстерні було відкрито горн для сплавлення кольорових металів.
Отже, маючи такі унікальні предмети, ми хотіли представити їх в такий спосіб, щоб як найповніше розкрити їх ідейний зміст. Тому наша виставка є ансамблевою і на основі археологічних матеріалів частково реконструює майстерню слов'янського ювеліра середини І тис. н.е. з відтворенням ливарного процесу. Експонуються кам'яні ливарні форми, керамічний тигель-ллячка, а також посуд з приміщення майстерні.
Ювелірні прикраси з Бернашівського комплексу - це свого роду обереги-символи місяця ("лунниця"), сонця (нашивки у вигляді свастики і S-подібні, підвіска-медальйон з хрестоподібним зображенням), землі (ромбовидна підвіска та квадратна нашивка), всесвіту ("космічна підвіска"), жіночого та чоловічого початків (трикутники), неба та води (дзвоникоподібні підвіски) тощо.
Адже у світі символів людина жила з прадавніх часів, надаючи певного символічного значення довкіллю: сузір'ям, рослинам, тваринам. Символ допомагав пізнавати, макро- і мікрокосмос, внутрішній світ, оберігав від злих сил. Деякі символи люди зображували і користувалися ними свідомо, деякими - несвідомо.


Сармати на території нашого краю. І ст. н.е.


В IV ст. до н. е. у пониззі Дону наступає консолідація савромато-сарматських племен. За своєю мовою вони були близькі до скіфів, оскільки, як і скіфи, належали до північноіранських народностей. Сармати володіли високим військовим потенціалом. Античні автори завжди підкреслювали їх агресивність та войовничість. Поступово територія, на якій панували скіфи, переходить під контроль сарматів. На рубежі нової ери вони з’являються в степах басейнів Південного Бугу та Дністра, в тому числі і на території сучасної Вінницької області.
 Археологічними пам’ятками, що засвідчують перебування сарматів на території нашого краю, є кургани. Цікаві поховання сарматських можновладців відкрито в другій половині 1980-х років на території Ямпільського району. Розкопки проводила, зокрема, експедиція Вінницького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Б. Лобая. Особливо виділяється курган біля с. Пороги, де у жовтні 1984 р. під час охоронних розкопок у зоні будівництва зрошувальної системи було виявлено два поховання сарматської знаті (чоловіче та жіноче). Обидва поховання впускні до кургану доби бронзи, що був насипаний майже 3 тис. років тому. У насипі кургану  прорито хід – «дромос» і влаштовано склеп. У ньому був розміщений дубовий саркофаг з небіжчиком, дві амфори з вином та срібний кубок. Вхід до склепу було закладено камінням.
У чоловічому похованні знайдені золота гривна (шийна прикраса), браслет, парадний і портупейний пояси із золотою гарнітурою, меч в оздоблених золотом піхвах, золота пластина що прикрашала гастагну (щиток, який захищав руку від ударів тятивою). Прикраси виконані в характерному східному «золото-бірюзовому звіриному» стилі. Червоного кольору шкіряний одяг покійного був розшитий золотими низками. До складу жіночого поховального інвентарю входили золоті поліхромні скроневі підвіски, срібні персні, білонове люстерко, червоно-глиняний античний глечик, ліпна курильниця. Комір, груди і рукави плаття були розшиті золотими платівками та розетками. Поховання датовані другою половиною І ст. н. е. Уточнюють цю дату тамгоподібні знаки на платівках обох поясів, гривні, піхвах меча і срібному кубку з чоловічого поховання. В деяких випадках (на поясах і кубку) вони ідентичні тамгам на монетах «царя» Інесмея, що карбувалися в Ольвії у другій половині І ст. н. е.
Поховання знатної сарматки виявлено також у 1988 р. поблизу с. Северинівка Ямпільського району. В поховальний інвентар входили золоті скроневі підвіски, сердолікове намисто, золотий медальйон, білонове люстерко та глиняна курильниця. Комір плаття небіжчиці був обшитий золотими платівками.
У 1991 р. в кургані доби бронзи поблизу с. Писарівка Ямпільського району відкрито поховання сарматської жриці. Серед поховального інвентарю – жертовний камінь, намисто з черепашок «cauri», перстень для стрільби з лука, залізний ніж, кіготь хижої тварини та грецький червоно-глиняний посуд. Серед прикрас небіжчиці – золоті сережки, намисто з різноманітних матеріалів, комір плаття обшитий золотими низками і підвісками.

Курганний могильник ХІV – ІХ ст. до н. е. біля с. Гордіївка Тростянецького району


Від ІІІ тис. до н.е. неодмінним елементом степового ландшафту України стають кургани, які масово виникають в добу бронзи (ІІ тис. до н.е.) і пов’язані з появою на нашій території кочових племен, що займалися скотарством. Слово «курган» тюркського походження і означає «горб», «укріплення». Його українським синонімом є слово «могила». «Курган» в загальному розумінні означає певної форми насип, створений із землі, іноді з використанням каміння, над одним чи кількома стародавніми похованнями.
На території Вінницької області нараховується понад 200 курганів, більшість яких руйнується внаслідок інтенсивного розорювання земель. Найдавніші кургани були споруджені племенами ямної культури (кін. ІІІ – поч. ІІ тис. до н. е.), поховання яких досліджено на території Ямпільського району біля сіл Пороги, Северинівка, Писарівка. Померлі були поховані в простих ямах (звідки й пішла назва культури) у скорченому положенні і густо посипані вохрою, червоний колір якої – колір сонця, вогню, крові – символізував життя, світло, очищення.
Серед пам’яток бронзового віку на Поділлі виділяється курганний могильник, біля с. Гордіївка Тростянецького району, дослідження якого проводились у 1986-89 роках експедиціями під керівництвом Б. Лобая (м. Вінниця) та С. Березанської (м. Київ). Він займав площу 2 х 1,5 км і складався із 45 пагорбів, з яких 40 виявилися курганами. Могильник датується ХV-Х ст. до н. е. і поділяється на дві групи курганів – більш ранню, пов’язану з добою бронзи, й пізнішу, що належить до раннього залізного віку.
Вражає багатство поховального інвентарю. Попри те, що майже всі кургани пограбовані ще в давні часи, в них знайдено чималу кількість прикрас із золота, електруму, бронзи, бурштину, а також бронзові ножі, бронзові та кістяні деталі кінської збруї, глиняний посуд. Всі речі унікальні за різноманітністю форм, багатством орнаменту та рівнем технології. Вибагливий орнамент, що прикрашає знахідки, свідчить про неабиякий художній смак і хист стародавніх ювелірів.
Прикраси становлять найчисельнішу групу знахідок. Це – шпильки, браслети, анклети (ножні браслети), скроневі кільця, персні та намисто. Окрему групу становлять ювелірні вироби у вигляді бурштинових намистин і підвісок, різних за формою і розмірами (їх знайдено понад тисячу). Вони складають одну з найбільших в Європі археологічних колекцій виробів з цього коштовного каменю.


Слов’янські городища Х-ХІ ст.


Період заснування Давньоруської держави характеризувався утворенням великої кількості укріплених поселень – городищ. Варяги називали Київську Русь «гардаріка», тобто «країна міст». На території Поділля у ті часи проживали племена уличів і тиверців. Анонімний баварський географ другої половини ІХ ст. зазначав, що «чисельний народ уличів має 318 міст, а... народ тиверців – 148 міст». Безумовно, городища на той час ще не являлись містами, скоріш за все вони виконували функцію феодальних замків. Основна частина населення зосереджувалась в селищах, натомість в укріплених городищах переховувались під час нападу печенігів, половців та інших кочових племен.
На теренах Вінницької області відомо близько 50 таких городищ, 9 з яких  мають статус пам’яток національного значення. Більшість із них, займають невеликі миси на високих, частіше південних схилах балок, по дну яких протікає річка чи струмок. По периметру городища оточені валом і ровом, частково або повністю.
Одним з найбільш досліджених, є городище і селище Х-ХІ ст. біля с. Червоне Немирівського району. Городище являє собою мисове укріплення з підрізаними до 450 схилами. У плані має форму витягнутого ромба розміром 80-85 м, по всьому периметру оточене валом.
Розкопки на пам’ятці проводились впродовж 1967-1993 років експедиціями під керівництвом П. Хавлюка (м. Вінниця). Серед знахідок – знаряддя праці, зброя, залишки горілого зерна. Особливий цікавим є скарб бронзових і срібних прикрас, виявлений на місці наземної споруди, знищеної внаслідок пожежі. Тут, серед уламків посуду, горілої пшениці і жита, знайдено срібні сережки волинського типу, характерні для південно-західних теренів, де проживали уличі і тиверці, срібні нашивки, срібна гривна (шийна прикраса), срібні деталі прикрас, а також бронзові ювелірні терези та матриця для виготовлення сережок (нині скарб експонується у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї). На території селища відкрито десятки жител-землянок, господарчих ям, залізоплавильний горн.
Неподалік від Червоного, поблизу с. Сажки знаходиться ще одне городище уличів Х-ХІ ст., зруйноване в результаті раптового нападу. Пам’ятка досліджувалась понад 10 років археологічними експедиціями під керівництвом П. Хавлюка. Завдяки цьому відкрито більше 100 кістяків загиблих, велика кількість кераміки, зброї, побутових предметів.
До пам’яток національного значення належать городища біля сіл Дашів, Пархомівка, Жорнище Іллінецького району, Попелюхи – Мурованокуриловецького, Крикливець – Крижопільського, Джуринці та Дубовець Немирівського району.
У другій половині ХІ ст. переважна більшість городищ південної частини Побужжя була зруйнована половцями. Про це свідчать сліди пожеж, які виявляються під час археологічних досліджень. Слов’янське населення чинило впертий опір, але змушене було відступити на північ під захист лісів. Інколи люди ще сподівались повернутись і закопували в землю цінні речі, як це мало місце біля с. Червоне. Однак, половецька навала призвела до спустошення в кінці ХІ ст. значної території Південного Побужжя.

Comments

( 2 comments — Leave a comment )
petro_o
Aug. 12th, 2011 09:48 pm (UTC)
а ця висавка ще діє?
lorna_l
Aug. 13th, 2011 07:52 pm (UTC)
Нажаль уже завершилась.
( 2 comments — Leave a comment )

Profile

red-av
lorna_l
Лариса Тимченко

Latest Month

November 2018
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Tags

Page Summary

Powered by LiveJournal.com