Лариса Тимченко (lorna_l) wrote,
Лариса Тимченко
lorna_l

Нова прем’єра на вінницькій сцені – фантасмагорія з життя театру

При повному та беззаперечному аншлазі, Вінницький обласний академічний музично-драматичний театр ім. Садовського презентував свіжу музичну комедію «Медовий місяць, або «Ноев ковчег»», в якій зайнята вся театральна трупа.









П’єсу написав Віталій Євдокимович Селезньов разом із київським композитором Максимом Шоренковим. Режисером комедії було запрошено вінничанина Тараса Мазура, який раніше жив у Севастополі та змушений був покинути Крим в зв’язку з анексією півострова. На рахунку режисера близько десяти постановок в Полтаві, Одесі, Харкові та Криму, які принесли Тарасові славу «короля епатажу».



«Медовий місяць, або «Ноев ковчег»» – несподівана вистава-гротеск у якій висміяні лихі 90-ті: тут є карикатурний олігарх, який фактично купує на час своєї виборчої кампанії  голодних, але творчих працівників мистецтва-театралів і чекає, що не лише всі спектаклі відтепер будуть на його честь і з його портретом на сцені, але ще й красуня-актриса повинна стати його коханкою.





Гіперболізованому образу олігарха, якого грає Анатолій Вольський, надали рис біглого президента Януковича («Десь я його бачив!» – зауважує робітник сцени. «А чи не він вкрав у мене колись шапку!?»), та й його парадний портрет теж алюзія на ще одного політичного діяча з недавнього минулого країни. Сюжет п’єси загалом дуже нагадує нашу найновішу історію, лише без трагічних моментів.



Актори, що грають молодят (вражаюча Ольга Буга-Костюк та молодий Сергій Мазур) та і решта героїв постановки грають розкуто, їх образи схематичні, та й метушні на сцені чимало. Але навіть деякі ляпи не випадають з загальної картини, а лише підкреслюють настрій п’єси – тут всі образи опереточні, проте дуже символічні. Театральна трупа, яка жадає стати на утримання «грошовитого дяді» складається з дуже характерних персонажів: хореограф нетрадиційної орієнтації, оперна діва, увішана дешевими стразами, молоді старлетки, що прагнуть знайти кохання, бодай і по інтернету, завжди нервовий головний режисер... І, ніби мало вибухових пристрастей і чималої кількості піруетів та кульбітів від героїв дійства, на сцену, мов чорт з табакерки, час від часу, нізвідки, з’являється зграйка туристів, які звісно ж усім заважають спалахами фотокамер просто в обличчя. До речі, чому туристи, а не журналісти?







Зрештою, після чималої кількості комічних ситуацій, театрали розуміють, що ті гроші їм не принесуть щастя і краще вже лишатися артистами, ніж бути продажними клоунами. Вони підіймають вітрила свого імпровізованого «ковчега» та плинуть у майбутнє, без грошей, але з гідністю. А от олігарх кудись тікає зі своїми грошима. Все це трохи нагадує дійсність.





Здається, ця вистава – дивний сон людини, яка після занурення у світ муз, знову поринає в сіру буденність пост-радянського безладу в державі, а коли настає ніч, сумбур її сну перетворюється на спектакль «Медовий місяць, або «Ноев ковчег»». В будь-якому разі, розв’язка нас чекає оптимістична – мистецтво, як відомо, вічне.

















Tags: вистава, звіт, театр
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments