?

Log in

No account? Create an account
Вже в ці вихідні розпочне свою роботу традиційний новорічно-різдвяний ярмарок, що перетворить серце міста, площу Європейську, на казкове містечко. З 15 грудня по 13 січня (з 10.00 до 20.00) тут на вінничан чекають різдвяні сувеніри, цікаві подарунки, смачне частування, дитячі атракціони, розважальні заходи для малечі та інше.



Ярмарки, що проводяться у переддень різдвяних свят, вже кілька століть є незмінною європейською традицією. Різдвяний ярмарок – це місце, де свято відчувається просто у повітрі. Запах кориці і ванілі, меду і родзинок, пісні вуличних музикантів, різдвяні мелодії, що ллються звідусіль – все це навіює відчуття казковості.



Сьомий рік поспіль працює Святковий Ярмарок на Європейській і щороку його відвідують більше 300 000 вінничан та гостей міста. У кожному з близько сорока будиночків-кіосків на вас чекатимуть чудові різдвяні сувеніри та різноманітні смаколики, а аромат глінтвейну, веселі пісні і передсвятковий гомін вже скоро створять приємну атмосферу на площі.



Щоденно з 17.00 до 18.00 на території Ярмарку, на сцені, проводитимуться дитячі конкурси та розваги для малечі. Діток розважатиме Зимова Фея та Санта Клаус. Також для дітей працюватимуть атракціони і каруселі, кататиме маленьких вінничан святковий паровозик.



Серед смаколиків цьогоріч будуть презентовані сири з Закарпаття, медова продукція з Одеси та Чернігова, фірмові Літинські ковбаски і щодня свіжий бездріжжовий хліб, що печуть за давньою технологією у селі Самгородок. Можна буде придбати і вироби народних майстрів з різних регіонів України, ялинкові прикраси, тощо.



Саме тут, серед Ярмарку, відбудеться започаткування нової традиції святкування «Нового року по-європейськи». Опівночі Новий рік зустрічатимуть біля символу міста – вінницької Вежі, під звуки «Щедрика», що лунатимуть з головного годинника у центрі Вінниці. У новорічну ніч на Європейській площі на вінничан та гостей міста очікують різноманітні конкурси, інтерактиви та святкова концертна програма.
Вінницький фестиваль вина вперше зібрав більше десятка виробників вина з усієї області. Від простих любителів, що принесли на свято два бутлі крафтового виноградного напою, до винного дому, який пропонує вісім сортів різноманітного вина. Все відбувається у приміщенні, що відомо у місті як «Блокпост «Підкова»» і є частиною колишнього кінотеатру.





Любителі і професіонали виробництва напою нещодавно об’єднались у Союз виноградарів і виноробів, серед членів викладачі й художники, будівельники і просто пенсіонери. Перший фестиваль вина присвятили 120 річчю пам'яті вінницького освітянина, художника та винороба Ярослава (Павла) Йосиповича Нємеца. «Істина у вині» – гасло фестивалю, а його мета – підвищити культуру споживання вина в суспільстві. А всі, хто бажає дегустувати презентовані вина, мають придбати на вході бокал з символікою фестивалю.





Розпочинається подія з символічного перерізання виноградної лози організатором і натхненником фесту Олександром Шеметом: «Здійснилась мрія моя і багатьох моїх друзів. Нас всіх об’єднує любов до Батьківщини і того, що тут росте: від лози, до дітей».





За чотири години, що тривала подія, її відвідали більш ніж півтисячі відвідувачів, що мали змогу спробувати на смак більше 50 марок вина та розпитати про тонкощі його виробництва у самих виноробів. Географія така: Гайсин, Крижопіль, Ладижин, Тиврівський район, Немирівський і професіонали з «Винний Дім Гігінеішвілі», що створють вина у селі Корделівка Калинівського району.





Кожен з виноробів з захопленням розповідає про свою страву і презентовані сорти вина: виноградні, плодово-ягідні і навіть медове. Куштувати можна все, є змога й купити цілу пляшку. Для закуски пропонують найрізноманітніші сири й горішки. Звучить пісня у виконанні «Піккардійської терції»: «Нам не зашкодить чарка вина – будьмо здорові, пиймо до дна»; складається дружня атмосфера і цікаве спілкування поціновувачів і знавців п’янкого напою.



Сири від "Чесна сироварня"


Можна було відчеканити фестивальну монету

Однією з атракцій фестивалю стала можливість почавити морожений виноград ногами. З цього вийде десертне крижане вино типу «Ice wine», яке обіцяли дати скуштувати всім бажаючим вже через три місяці.





На фестивалі було спеціально презентовано вино, передане організаторам родиною Максима Шимка, героя з «Небесної сотні». Перед тим як відкоркувати п’ять літрів сидру Олександр Шемет сказав: «У сім’ї Шимка було дві яблуньки «Папіровки», шість років тому Максим допомагав рідним збирати врожай… Я хочу щоб всі присутні, взявши келихи цього вина, пом’янули тих дорогих серцю хлопців і дівчат, які не повернулись з Майдану і з війни. Нехай пам'ять про них залишиться солодкою і прекрасною, як і це золотаве вино!»





Перший фестиваль «Боже ллє» зафіксував, що Вінниччині безумовно є чим пишатись в плані виноробства. На наступному фестивалі у квітні планується ще більше цікавих учасників і вдячних гостей.
Передостання вечеря вінницько-хмельницької частини проекту «13 шефів» відбулась у вінницькому ресторані «Гості», що на третьому поверсі ТРЦ «Мегамолл». Як стало відомо ще з анонсу вечері, за основу антуражу було вирішено взяти фразу «Кто ходит в «Гости» по утрам…» з відомого радянського мультика про Вінні Пуха. Отже, можна було очікувати в ресторані окрім шеф-кухара Богдана Кордиманенка, появи казкових героїв, натомість гостей-шефів вітав похмуро-серйозний «Кролик» без вух, але з морквою у зубах.





Ходіть у "Гості" частіше!Collapse )
Традиційна вишита сорочка села Клембівка Ямпільського району Вінницької області давно відома у світі. Ще за царських часів її представляли на міжнародних виставках, створили навіть фабрику «Жіноча праця», яка проіснувала до 1993 року. Зараз тих, хто вміє вишивати складні геометричні орнаменти і пам’ятає, що вони означають, лишилось зовсім небагато. Відродити давнє мистецтво і показати його всьому світові забажали активні дівчата з Етномайстерні «Коло». А ці завзяті панянки, якщо вже за щось взялись, то роблять це з усією увагою до деталей, а потім не менш яскраво презентують.





Майже рік дослідниці займались розгадуванням клембівської вишивки. За цей час вони кілька разів відвідали унікальне село і змайстрували та вишили сорочки, хоча до того не всі уміли тримати голку в руках. Нещодавно ГО «Етномайстерня Коло» продемонструвало проект з дослідження і відтворення традиційної жіночої сорочки села Клембівка.





Переказують бувальщину, що коли вперше побачили клембівську вишивку за кордоном, то просили «прислати ті диво-машинки, що можуть вишивати таку красу». Вже на початку ХХ століття у селі працювала артіль, потім фабрика. А зараз у селі щороку у серпні відбувається фестиваль народної творчості «Мамину сорочку пригорну до серця». Клембівська вишивка – це те, чим ми, подоляни, можемо презентувати себе в світі!





«Ці сорочки такі тендітні й вишукані, настільки ювелірно зроблені! Раритетні сорочки ми бережемо. А пробуючи відтворити давнє ремесло ми беремо сучасну домоткану тканину і сучасні нитки, але вповні намагаємось дотримуватися духу традиційної вишивки. Так ми спробували відшити клембівські сорочки власноруч», – розповідають дівчата з «Коло».





Потрібно сказати, що крій жіночої клембівської сорочки суттєво різниться від традиційного крою подільської жіночої сорочки способом з’єднання рукава із станком. «Ці сорочки настільки ідеально зшиті, що коли їх вивертаєш, бачиш що там всі шви сховані. Наскільки ж все продумано! Але ж і зшивались сорочки вручну, ми то вже збирали деталі машинкою, адже це дуже кропітка праця», - продовжує розповідати Анастасія Фоміна.





«Окремо кроїться горловинка сорочки і перед, саме на цих елементах є вишивка. Потім збираються складочки, закладаються згини, а тоді зшиваються частини сорочки закритим швом. А вшивання рукава – ще один складний процес. На моїй сорочці вкорочений рукав для роботи по господарству, а ось святкова сорочка і вона по низу рукава має таку деталь, що зветься «пшеничка» – це такий хитрий спосіб оборочок, які стають еластичними, хоча робляться бавовняною ниткою. Ми дуже довго намагались опанувати цей спосіб!» – діляться захопленням жінки показуючи власноруч вишиту сорочку.





«Наприкінці все вивертається і зашивається отвір, таким чином, що підкладочка закривала геть усі шви. Ви ж уявіть як вони все це шили! Світла не було так багато і ще чимало роботи по господарству, але ж завжди знаходили час на цю красу!», – емоційно розповідають щиро захоплені своєю справою дівчата з «Етномайстерні Коло».





Вірна назва презентованого виробу –  сорочка «на гестці з квіткою». По іншому ще іноді кажуть «сорочка з буквами». Складні, геометричні, вишиті класичною для Східного Поділля низзю, орнаменти клембівських сорочок у давнину вміли «читати»: «Раніше вишивальниці вписували сюди знаки-побажання, індивідуальні для кожного, слова-обереги. Такі сорочки передавались у спадок. Ось це квіточка на грудях і ніби її стебло по поличці сорочки, але однакових двох не знайти, кожна кодувалась для власника окремо», – розказує Наталя Сентемон. «Ці орнаменти відомі вже багато сотень років і сьогодні цінуються як елементи національної культурної спадщини. Мистецтво клембівської вишивки й зараз живе і ми прагнемо його відродити, саме для цього ми створили наш проект, яким займались впродовж цілого року!»





А потім була інша, пісенна частина презентації, коли фольклорний колектив «Мокоша» заспівав пісні, що традиційно супроводжували святкові обряди Східного Поділля. Голосисті дівчата полонили присутніх співом! В душі у кожного, хто потрапив на цю презентацію «Код клембівської квітки», з’явилось відчуття відродження чогось рідного і забутого, чогось, що необхідно пам’ятати, щоб постійно живитись тою красою і естетикою, що подарували нам предки. У вишиванках, у піснях й обрядах, у мові й звичаях, в усьому.
Другий Міжнародний конкурс духової музики VIN VENTI відбувся у Вінниці на минулому тижні. Впродовж трьох днів дзвінкі звуки труб, тромбонів, туб, кларнетів, гобоїв, саксофонів сповнювали місто. Організатори конкурсу, а це Вінницька міська рада, департамент культури Вінницької міської ради і ГО «Простір майбутнього», зуміли забезпечити якісну і насичену програму для юних виконавців, їх викладачів та членів журі, які приїхали з різних куточків нашої держави та зарубіжжя.





VIN VENTI IICollapse )
У Вінницькому театрі Садовського презентація нового театру режисера Тараса Мазура. У залі поки лише театральна тусовка і це генеральний прогон. Режисер виходить на малу сцену і розповідає: «Сподіваюсь ви отримаєте заряд енергії від нашої рок-н-рольної вистави. А взагалі, анонсуємо, що наше «хуліганство» може набути й інших форм: на сьогодні це театр, і хто знає що буде далі. Ми збираємось долучати до себе різних творчих людей, художників, поетів, музикантів, і тоді ми можемо вже набути інших форм і значень. Та вже зараз окрім перегляду вистави ми можемо надавати інші послуги: от у нас тут є розетка, якщо треба комусь зарядити телефон, то звертайтесь», – витягує з-за лаштунків кабель і сміється.



«Виставу знімати на телефони також можна», – продовжує Тарас Мазур – «Я ще щось хотів сказати, але забув…» Дзвенить телефон: «Чекайте, секунду, це кохана телефонує, ми маємо одружитись і тепер вона постійно контролює мене». Він ходить по сцені і розмовляє по телефону нікого не помічаючи. «А от що! Вона мені саме нагадала, зараз вона усім вам скаже сама…» Він вмикає голосний зв'язок і звідти лунає: «Прохання, переведіть свої телефони у режим вібррро!» Так розпочинається вистава «Птаха Невдаха» нового театру Тараса Мазура, що називається «ХуліGUN».



«Хуліган – це порушник певних норм і правил, але якщо це стосується мистецтва, то така назва дає нам змогу виходити за певні межі, норми і рамки у творчості. У виставі ми поєднуємо різні типи театру, це трохи скетчів, анекдотів, жартів, трохи інтерактиву. Спроба робити максимально різний театр у межах однієї вистави», – розповідає режисер.



«Над виставою ми працювали близько двох місяців. Один актор вінницький, другий – з Київського обласного театру. Третя роль – це дівчина, але це сюрприз вистави, цю роль може грати бажаюча з залу, або ж одна з актрис, яка сидітиме серед публіки», – інтригує Тарас.



«Про що вистава? Про удачу і невдачу. Часто так в житті і буває: як щастить, то у всьому, а як не щастить, то вже не щастить. Це спроба чистого рок-н-ролу, позитиву і задоволення. А ще це відродження вистави, яку я вже ставив років 7-8 тому, на першому моєму професійному місці роботи у Київському обласному театрі у Білій Церкві», – пояснює свою задумку режисер.





Сама вистава нагадує Comedy Club чи шоу «Файна Юкрайна». Грають двоє – хлопці Антон і Іларіон. Вони зустрічаються на дорозі, десь на Західній Україні: «Уявіть, ніч, шлях, смерека…» Впродовж вистави актори постійно заграють з публікою, запитують чи є щось випити, танцюють. Музичне оформлення вистави - пісні легендарного гурту "Брати Гадюкіни". В середині вистави шукають жінку на роль дружини одного з них. Саме тут для дівчат є шанс вийти на сцену та спробувати себе в ролі актриси.





«ХуліGUN» – це поки неформальне об’єднання, клуб творчих людей. На сьогоднішній день їх вже близько десятка у колективі і вони працюють над ще двома постановками. Всі актори – друзі Тараса Мазура з Білої Церкви, Києва і Чернівців, люди, з якими він раніше працював. «ХуліGUN» поки орендує малу сцену театру Садовського. Тут заплановано зіграти три рази «Птаху Невдаху», це буде 13, 18 і 22 грудня. «А далі багато буде залежати від того, як ці прем’єри сприймуть», – говорить режисер.
Незалежний театральний проект «Theatrum Mundi» (м. Чернігів) запрошує вінничан відвідати комедію не для всієї родини, адже на афіші є позначка 16+, «Секс, кохання та рок-н-рол». П’єсу гратимуть у приміщенні Будинку учителя (вул. Мури 6-а) 8 грудня. Початок о 19.00. Квитки - 100 грн.

Творчу ініціативу «Theatrum Mundi» організували Микола Бичук та Євген Сидоренко в 2014 році, як недержавну та некомерційну. Комедія авторства Філа Нетрука, режисером виступив Євгеній Сидоренко, актори: Бичук Микола та Великий Петро. Тривалість вистави 1 година і 20 хвилин без антракту.

Вечір 8 березня. Двоє чоловіків поспішають до улюблених жінок. І виявляються в елітному ліфті елітного будинку! Воля випадку або мінливості долі? Стильний, респектабельний, багатий будівельник-бізнесмен і неформал, що живе за своїми поняттями. Як бути, якщо вже вечоріє, а ліфт зламався і диспетчер не відповідає. І тут постає питання: до кого вони поспішають?




А наскільки добре ви знаєте свою кохану? Наші герої навіть не підозрюють, що у них одна жінка на двох. Чому? Тому що 1 + 1 = 3. Саме така формула відповідає цій комедії. Це не філософські роздуми на тему любові, шлюбу, зради, якогось педикюру, сексу. Але де ця жінка, про яку так багато говорять? Хто вони такі і чому вони застрягли в ліфті? Це комедія про скелети в шафі... Про те, до чого призводить зрада. Про те, як дві людини не можуть розібратися з однією. Що це таке? Справжнє божевілля!
І видих! Air ГогольФест, який проходив у Вінниці вихідними, завершився усвідомленням того, що сучасне мистецтво живе, потрібне і цікаве вінничанам, які прийшли, не зважаючи на холод, побачити-послухати-відчути його у всьому розмаїтті. Від волого-креативного підвалу, до постійно вируючої кухні, до освітнього другого поверху і аж до холоднючого ангару з чудовою сценою, весь простір фестивалю нагадував великий вулик. Тут зустрічались знайомі і виникали групи по інтересам, вибудовувались нові сенси і усвідомлювались нові істини. Сюди приходили просто потусити і цілеспрямовано побачити і почути щось з небаченого і нечутого.

Отже, ГогольФест і його ідейний натхненник Влад Троїцький успішно продовжили свою власну децентралізацію. Відтепер і Вінниця!
Двері у мистецтво







Творча кухня проходила під кураторством вінницького знаного «шефа» Олександра Никитюка. Завдяки його старанням до Вінниці прибули молоді митці з багатьох куточків України і почали роботу на території заводу «Кристал» ще за кілька днів до початку фестивалю. Накреативити вони встигли чимало: диво-хижаки Антона Логова, вухо, щоб почути світ у собі Олександра Марченко, шафа з нетривіальним начинням, фотовиставки там, де їх не чекаєш побачити, прольоти між поверхами заповнені картинами і картинками, звисаючі ноги у взутті і підсвічена синім велетенська Гоголь-маска при вході.







А концентрацією творчої енергії став підвал, в якому кожен окремий сарайчик віддано було художнику. Всі стіни тут свіжо-покрашені і отримали сенс, на них фігури і фігурки, проекції та змістовні плями. Флюоресцентні картини займають коридор, від якого розгалужуються кімнатки з маленькими низькими дверима. Серед кімнати з облущеними кахлями Ірина Ворона шукає медитативний сенс у підвішеному камінні, в інший знаходиться монохромний натюрморт. Вийти у відкритий космос можна у двох сусідніх кімнатах. Поряд Роман Марченко винаходить гармонію двох трикутників та їх тіней.





І все це не стоїть, а вирує. Сотні людей з бажанням побачити щось незвичне постійно рухаються тісним коридором, спілкуються з художниками і взаємодіють з інсталяціями. «Нічого не зрозуміло, але дуже прикольно!» – такі коментарі найчастіші. Залишається лише бажати такої ж активності вінничан під час регулярних фестивалів і конкурсів сучасного мистецтва, що у нашому місті проводяться.



Кілька дій кількох спектаклів



До живого театру на фестивалі можна було віднести ще багато чого, окрім того, що відбувалось на театральній сцені. Сотні бажаючих стати очевидцями знаних постановок не отримали такої можливості, але якщо дивитись навколо можна було насолодитись перфомансами від «Ордену Відроносців», фантасмагоричною (не)летючою тарілкою, яка в останній день таки приземлилась (коти-інопланетяни, але це всі давно підозрювали), виходом на новий театральний рівень дівчат з Flame Tap з їх оригінальною постановкою, натхненними танцями під музикування «МОржів» і ще великою кількістю подій. (А ще у барі першого поверху відбулось святкування дня народження Марічки Штирбулової з «ЦеШо»).





Всі постановки: Bauhaus Tanzt, Tranzyt і «Парадокси злочину» є можливість побачити у запису. Хоча, звісно ж, бачити вживу такі постановки це інше. А ще слідкувати за співвідношенням театру і музики у всьому тому, що вигадав добрий «Карабас-Барабас» Влад Троїцький. На лекції засновник «Даху» спонукав вінничан до дій: «Це ваше місто, ваше життя, качайте його! Вам потрібно у місті місце сили! Політ розпочинається з падіння. Можна і не встигнути, якщо завжди відкладати життя на потім». Побачимо яке життя чекає вінницький Air Fest.





Велика, холодна, але дуже жвава сцена





Старий запилений ангар заводу здригався від звуків, шаленів від танців, божеволів від обожнювання почутого і побаченого. Велика сцена фестивалю збирала меломанів, які грілися власною енергією. Тернопільські багатомовні мультиінструменталісти з Tik Tu були першими з їх милою електронщиною. Гранично стильні Oy Sound System розбурхали публіку ще більше (половина з них майже свої, адже Тарас Галаневич походить з Вінницької області): жваві рухи допомагали зігрітись.



Далі на сцені з’явилась молоді паростки «Даху» енергійні й голосисті «ЦеШо». Дівчата і хлопець ті самі ляльки, які розігрують загальні моделі поведінки сучасних молодіжних субкультур: слухати і не чути, дивитись і не бачити, шукати і не знайти істину серед мотлоху інформаційного шуму. Вони сміливі й гучні, нетривіальні і модні, вони добре відчувають молоду публіку, дзеркалом якої і є.











Напевно і холодної ночі сцена грілась танцями під звуки драйвових музичних проектів. Але далі про вечірню сцену другого дня, яку так чекали і на яку свідомо йшли, щоб побачити Dakh Daughters. Було що послухати й до них:  світочі українського хіпстерства LatexFauna, слова чиїх пісень знають всі дівчатка міста. А потім ще контрастний хард-рок від Sinoptik.



Та ось і вони, кабаре сімох фрікес, в пачках і з купою інструментів. Вони й пустити сльозу можуть, і стрибатимуть дико до неба, вони маски, а кожна їх пісня окрема п’єса. Вони рвуть публіку на шмаття багатошаровістю сенсів у піснях та круговертю контрабасів, акордеонів і бубнів. Вони рвуть струни всередині слухачів своєю емоційною щирістю. Вони дарують атмосферу балагану і розуміння деяких сенсів життя. Для кожного своїх.









Мала і тепла, така домашня сцена «на кухні»







Такі співи як тут і справді можна було почути на кухнях, якщо знайомий з музикантами гурту. Але краще так: у домашній атмосфері фестивального простору Art Kitchen. Сюди чудово вписались MOrj з їх подорожами від мантр до «чудернацятирічних» веселощів. Під цю музику плавні рухи дівчат-танцівниць виглядали чарівно. Також тут виступили «Очеретяні коти» з їх подільським дзеном. А на початку нічної програми тут запалювали свічки і грали співочі чаші в перфомансі від Flame Tap.




БАГАТО ФОТО, ЩО НЕ ВМІСТИЛИСЬ, АЛЕ РАПТОМ КОМУСЬ БУДУТЬ ЦІКАВІ

Абсолютно точно що ця збірка пікселів не вміщує все те, що було на фестивалі. Та й фестиваль це більше, ніж візуальні, музичні і театральні його події. Фестиваль це синергія публіки, це згусток енергій, це вогник надії – Вінниці креативній тепер є куди виплюснутись!
Територія заводу «Кристал», вхід справа від центрального входу у ДОННУ, паршива погода, вечір. Нас зустрічає зграя голодних дворняг і напівтемний двір. Невивезене сміття, дивна інсталяція з червоних дощечок, яку ледь видно у темряві… Саме тут має відбутись Air ГогольFest вже у ці вихідні. А поки тут кипить творчість.







Раз у раз повз проходять люди, які щось обговорюють. За ними, у світ цікавого! Майже одразу, з темряви й холоду, потрапляємо у порожній коридор, освітлений червоним м’яким світлом яскравих паперових ліхтариків. На стінах картини, деінде ще не висохла свіжа фарба, зі стелі спадає сухе гілля, у кімнатках чимало робочого реманенту і ні душі…









Знайомі художники піднімаються на другий поверх, тож слідуємо за ними. Кахельні стіни коридорів та загальне планування приміщень одразу допомагають здогадатись – колись це була заводська їдальня. А тепер тут ART Kitchen. На дверях і стінах прикріплено папірці з іменами митців та авторів проектів, які будуть тут творити. Художники розводять свіжу фарбу, а ми роздивляємось вже готові інсталяції і фрагменти фотовиставок.









У порожніх приміщеннях з написами, що лишились від їдальні («Цех закусок», «Варочний цех»), дивна суміш старого мотлоху,  непрацюючого обладнання і фантастичних речей, які з’явились тут очевидно нещодавно: підвішений манекен без голови, свіжо-пофарбовані напів-сфери, театральні костюми, дивні конструкції з дощок… «Ця «літаюча тарілка» стоятиме у дворі» – говорять нам і показують крім того ще й цілу колекцію кахлів з написом "Air ГогольFest". А у кутку помічаємо той самий «ніс», що ходив вулицями міста, закликаючи прийти на фестиваль і вдихнути свіжого повітря! Що ж, тут креативно і цікаво, не зважаючи на те, що деінде вода крапає з даху, а навколо написи «Опасно для жизни!»









Пригадуємо план-схему майбутнього фестивалю і вирішуємо спуститись у підвальне приміщення. Воно одразу зустрічає вологим теплом і чарівною музикою, що лунає з глибини. Йдемо на звук і на світло і зустрічаємо вибух кольорів – дівчата-художниці розфарбовують стіни однієї з кімнат абстрактними візерунками. В іншій кімнаті хлопець фарбує стіну у темно-сірий колір, поруч, на облупленій стіні візерунки, а ще він нам демонструє світильник, що створюватиме у кімнаті гру тіні й світла. Має бути заворожуюче.











Далі по курсу низькі дверцята складських приміщень. Тут у кожної двері є ім’я художника, тож за кожною з них щось відбуватиметься, або ж точно буде на що подивитись. А поки там містична темрява, фарби і пензлі навколо і ще чимало дивних предметів.









Цікаво, де будуть відбуватись більшість подій? «Головна сцена» – це приміщення ангару, яке ми застаємо в абсолютній темряві, воно мовчить, приховуючи свій творчий безлад. Але ось на дереві поруч маска і біле простирадло – Привид Опери? Загадок поки більше, ніж відгадок. Інтрига розкриється вінничанам у суботу 17 листопада о 12.00. Саме тоді розпочнуться всі фестивальні події, що триватимуть впродовж вихідних за будь-якої погоди. Air ГогольFest запрошує!








Найкращі анімаційні фільми за версією найпрестижнішої кінонагороди в світі знову покажуть на великих екранах України! На вас чекають 8 анімаційних шедеврів, що були номіновані на найпрестижнішу кінонагороду світу – Оскар! У Вінниці показ відбудеться у Креативному просторі «Артинов» 23 листопада о 19.00. Вартість квитка – 70 грн.

Цього року це будуть особисті зворушливі та вражаючі історії, що не залишили байдужими навіть суворих кіноакадеміків. Фільми порадують як дорослих, так і юних глядачів, адже до збірки увійшли стрічки, які пронизані цінностями, що є спільними для всіх поколінь: доброта, чесність, вірність, дружба.

Приходь і подивись на радощі життя та пригоди через призму таких шедеврів анімації: «Дорогий Баскетбол» (США), «Порожнє місце» (Франція), «Лу» (США), «Хуліганські казки» (Великобританія), «Вечірка в саду» (Франція), «Бюро знахідок» (Австралія), «Бур’яни» (США), «Апчих» (США). Хронометраж: 83 хвилини. Вікова категорія: 16+.


Profile

red-av
lorna_l
Лариса Тимченко

Latest Month

December 2018
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com